Пошук

Напишите нам

Про санаторій

Про санаторій
    
У 1914 році директор по медичній частині Одеського міського курорту, проф.Н. А. Щеголєв пропонує побудувати в приморській частині Олександрівського парку (нині парк ім. Т. Г. Шевченка) інститут фізичних методів лікування з «великим відділенням теплих морських ванн». Розкинувшись на березі Чорного моря на висоті 70 метрів над його рівнем в сухій, здоровій, мальовничій місцевості, з помірним і теплим кліматом, морським повітрям, багата сольовою вологою і цілющим променям сонця, Одеса має право вважатися кліматичною морською столицею. Належав санаторій групі лікарів на чолі з відомим в медичному світі того часу доктором І. Л. Тригером. Як писали в 1915 році: «Морський курорт в Одесі розташований поблизу берега моря, в найближчій до міста дачної місцевості... Будинки морського курорту розташовані у великому саду і складаються з трьох кам'яних корпусів. У складі курорту знаходяться нижченаведені лікувальні фактори: 1) гідропатичний заклад; 2) електричні ванни (чотирикамерні); 3)  електросвітлові ванни (білий, синій, червоний колір, дугові ліхтарі); 4) парові та повітряні ванни; 5) кабінети для масажу, ручного і вібраційного; 6) кабінети для електризації (гальванічний, фарадичний струми, Д'Арсонваль, термопенетрація (так називалася діатермія - авт.); 7) вуглекислі (наугеймовскі) ванни, залізовуглекислі (франценбадські) ванни; 8) кисневі та радіогенні ванни; 9) місцеві грязі Одеських лиманів; 10) теплі морські ванни; 11) кіоск для пиття мінеральних вод нормальної температури. За бажанням пацієнтів запрошуються для консультацій представники лікарського світу м. Одеси, а також проводяться всякого роду медичні аналізи і дослідження.
У період громадянської війни курорт не функціонував. На його території в 1920 році розміщувалися госпіталі для поранених, інфекційний госпіталь, притулок для голодуючих дітей Поволжя. Але вже в 1922 році будівлі і територія курорту були передані, організованому тоді в Одесі, курортному управлінню.
15 травня 1925 року Лермонтовський санаторій був повторно відкритий. Історія зберегла ім'я його першого головного лікаря - Миколи Миколайовича Кожевнікова. У 1926 році курорт займає велику садибу на березі моря. Санаторій обставлений з комфортом. Прекрасні кімнати для хворих, багато повітря. Велика водолікарня з великим гідропатичним залом обладнані всілякими ваннами і душами. Є солярій. Сонячні ванни проводяться під наглядом лікарів. Професори та кваліфіковані лікарі з усіх спеціальностей ведуть прийом амбулаторних хворих.Місця в санаторії здаються організаціям і приватним особам. Пацыэнти отримують харчування, догляд, лікування, консультації лікарів.
З перших днів становлення Лермонтовського санаторію, його розвиток тісно пов'язано з наукою про курорти, що зароджувалась. Саме тут в 1927 році формується Всеукраїнський НДІ бальнеофізіотерапії, згодом НДІ курортології та фізіотерапії (перший директор - доцент А. Н. Хейфіц). Ідея створення інституту давно привертала увагу видатних медичних діячів міста. Однак, здійснити її вдалося, коли в санаторії була створена база для клінік і лабораторій. У 1927-28 рр. стали до ладу артрологічна (завідувач - професор Е. М. Брусиловський) і неврологічна (завідувач - професор С. С. Налбандов) клініки, біохімічна лабораторія (завідувач - проф. Л. В. Розенфельд). У 1928 році, з ініціативи відомого кардіолога проф. Л. В. Бухштаб, при Лермонтовському курорті, в колишньому маєтку барона Массе, було відкрито перше кардіологічне відділення. Тоді ж (1928 р.) в санаторії був відкритий, перший на курортах країни, кабінет електрокардіографії (зав. М. С. Туркельтауб - згодом доктор медичних наук, професор). У 1928 році стало до ладу нове приміщення БФТО, внутрішнім облаштуванням якого керував його перший завідувач, згодом відомий вчений в області курортології та фізіотерапії, М. С. Біленький. У наступні роки курорт збагатився патофізіологічною (завідувач - проф. Б. І. Шацілло) і мікробіологічною (завідувач - проф. А. Д. Рубенчик, згодом член-кор. АН УРСР) лабораторіями, гінекологічною (завідувач - проф. А. Е. Гільчер), дерматологічною (зав.-доц. Г. О. Ланца) та гастроентерологічною (завідувач - доц. Е. А. Зарницкий) клініками. Трохи пізніше була розгорнута клініка неврозів і пограничних станів (проф. В. А. Шевальов і Л. А. Мірельзон). Неврологічне відділення самого санаторію очолював проф. Г. І. Маркелов (згодом академік АН УРСР). Там же працювали відомі одеські невропатологи - проф. В. П. Кузнецов, доц. Б. Я. Сосюра та ін. Вже тоді було розроблено теоретичне обґрунтування та практичне застосування методики грязьових аплікацій, газових ванн на морській воді при курортному лікуванні кардіологічних хворих і методи діагностики та курортного лікування захворювань вегетативної нервової системи. Наполеглива праця блискучого сузір'я вчених та лікарів принесла свої результати. Лермонтовський санаторій стає найбільшим науково-практичним курортним центром країни. Тут формується одеська курортологічна школа, яка отримала загальне визнання: санаторій стає центром підготовки кадрів для всіх курортів України.
У 1931 році на базі санаторію починає працювати кафедра фізіотерапії та курортології Одеського інституту удосконалення лікарів (перший завідувач - М. С. Біленький), яка готує фахівців для роботи на курортах і в мережі охорони здоров'я. Також відкрито медичний технікум для курортної мережі, організовані постійно діючі курси підвищення кваліфікації лікарів-курортологів, медичних сестер, дієтсестер, працівників гідропатичних відділень, кухарів, культпрацівників, адміністративно-господарського персоналу.
У 1941 році почалася Велика Вітчизняна війна. Окупанти, захопивши місто, організували в корпусах курорту госпіталі для поранених. Майно санаторію було розграбовано, корпуси та служби прийшли в занепад. Йдучи з Одеси, фашисти по-варварськи знищили корпуси здравниці. Були спалені музей курорту та його наукова бібліотека - одна з найбагатших в країні по курортній справі. Дивом збереглася будівля БФТО і, розташований в ньому, Цандеровскій кабінет. Після звільнення Одеси на території санаторію розмістилися госпіталь з Ленінграду, а потім евакогоспіталь з Фергани. До 1945 року цей госпіталь приймав на лікування поранених солдатів і офіцерів Радянської Армії, після перемоги - союзні війська та, звільнених з таборів, військовополонених. Начальник госпіталю М. В. Лащевкер (згодом доктор медичних наук, професор) став першим післявоєнним керівником курорту, його заступником з медичної частини - к. м. і. Г. Л. Бранденбурзький (згодом багаторічний керівник кардіологічної клініки). Починаючи з 1949 року до курорту стали надходити хворі, більшість з яких складали інваліди війни. Звичайно, що в цей період багато уваги приділялося теорії та практичним розробкам щодо лікування наслідків травматологічного ушкодження центральної та периферичної нервової системи (проф. М. Н. Нейдінг, В. П. Кузнєцов, зав. неврологічними відділеннями - С. Ш. Ізраїлевич, Н. В. Бортник, Д. І. Еренкранц, опорно-рухового апарату - М. С. Біленький).
У 1962 році Лермонтовський санаторій був визначений базовим для здравниць профспілок Півдня України (Одеська, Миколаївська, Кіровоградська, Херсонська області) та Молдови, що зумовило необхідність докорінної перебудови здравниці, зміцнення її економічного становища. До складу санаторію, на правах відділів та відділень, знову увійшли, раніше виділені як самостійні, БФТО, центральна курортна поліклініка, пансіонат "Чайка". З початку шістдесятих років були відкриті та успішно функціонують кабінет психотерапії, перша на Україні загальнокурортна радонова лабораторія. Заступником головного лікаря з оргметодроботи, к. м. н. Д. Н. Вайсфельдом розроблена програма з перебудови лікувально-діагностичної бази здравниці, приведення її у відповідність до вимог сучасної науки, з метою надання санаторію статусу «полігону» для впровадження нових методів діагностики і лікування, підготовки фахівців санаторно-курортних установ. У цей період керував санаторієм головний лікар А. А Вартанов. А пізніше його наступник С. О. Савельєв, який керував санаторієм протягом 25 років, до останніх днів свого життя. В цей період в санаторії були відкриті загальнокурортний центр функціональної діагностики нервових хвороб, де досліджуються біоелектрична активність головного мозку (ЕЕГ), внутрішньомозкова гемодинаміка (РЕГ), ультразвукова ехолокація мозку (ЕхоЕГ), електронейроміографія та ін. (Л. С. Кондратова); загальнокурортна радіонуклідна лабораторія, де впроваджені методи ізотопного дослідження нирок, печінки, щитовидної залози, ізотопна капіляропроникність тканини, сканування печінки, нирок, щитовидної залози Л. С. Горбатюк); центр для електростимуляції, рефлексо- і баротерапії (Д. Н. Вайсфельд); басейн для гідрокінезотерапії та тракційних методів лікування (Т. К. Цвіговська); центр плазмової фотометрії для визначення електролітів в біологічних рідинах: нова кущова імунобактеріологічна лабораторія, де налагоджено визначення багатьох показників клітинного, гуморального, неспецифічного імунітету, ряду клінічних і санітарно-гігієнічних бактеріологічних досліджень (Т. Н. Судакова). Лермонтовський базовий санаторій зіграв піонерну роль у справі розвитку та впровадження методів біотелеметрії, медичної кібернетики та електронно-обчислювальної техніки в санаторно-курортну практику. Була створена організована структура медичної кібернетики - «кардіоцентр», яка згодом трансформувалася в лабораторію автоматизованої обробки медичної та економічної інформації (ЛФОЕМІ), а потім - в ВЦ Одеського обласного радкурорту.
Трансформації суспільства та економічні потрясіння останніх 2-х десятиліть привели до істотних змін в санаторно-курортній справі. Лермонтовський вистояв і втримав свою славу справжнього медичного закладу, санаторію, в якому лікують і проводять медичну реабілітацію після найскладніших та важких захворювань. Особлива увага в останні десятиліття в санаторії приділялась медичній реабілітації (Д. Н. Вайсфельд, С. А. Савельєв, Е. О. Косовєров, Н. Н. Тищук). З 1993 по 2001 рік у санаторії відкриті та з успіхом діють 4 відділення реабілітації. В даний час санаторій розвивається як регіональний багатопрофільний реабілітаційний центр. Використовується такий метод грязелікування як інфрапелотерапія (Е. Л. Косовєров, Н. Н. Тищук), реконструйований басейн для підводного витягування і гідрокінезотерапії. Гордістю санаторію є його старовинний парк з чудовим мікрокліматом, діючий музей-кабінет механотерапії, оснащений Цандеровською апаратурою. Постійно оновлюються спальні корпуси, збільшується кількість палат підвищеної комфортності. Санаторій впевнено дивиться в майбутнє.
Одеський курортний район має першокласні лікувальні ресурси. До них відносяться клімат, море, лікувальні грязі та ропа лиманів, мінеральні води. Лермонтовський курорт розташований на плато, що підноситься над рівнем моря, по суті в центрі Одеси, клімат якої відрізняється м'якістю та помірністю. Своєрідним регулятором кліматичних умов є Чорне море: воно послаблює спеку влітку і пом'якшує морози взимку. Вчені здавна звертали увагу на цю благодатну особливість одеського клімату. Ось що, наприклад, писав ще в 1834 році про клімат Одеси один з перших одеських лікарів-курортологів І. Віцман: «Розташована на височині, що омивається з півдня і заходу Чорним морем, оточена з півночі та зі сходу степами, де ніщо не перешкоджає вільному руху повітря, Одеса має в своєму розпорядженні одним з найбільш здорових кліматів. Повітря в ній сухе, м'яке, чисте, особливо влітку. Він значно багатший киснем, ніж звичайне повітря ... »
Рівнинний рельєф місцевості Одеського курортного району сприяє проникненню з півночі холодних повітряних мас, із заходу - насичених вологою мас повітря з Атлантичного океану, а з півдня - теплого і вологого повітря з Середземноморського басейну. Для Одеси не характерні сильні вітри. Влітку переважають північні румби, взимку - північно-східні. Середня швидкість вітрів - 4,5 метри в секунду. У липні і серпні часто дмуть бризи.
З кінця березня по жовтень вологість повітря на Чорноморському узбережжі відповідає зоні комфорту (в межах 40-70 відсотків відносної вологості).
Зима в Одесі м'яка з нестійким сніговим покривом, частими відлигами, зі слабко морозною і помірно морозною погодою. У зимовий період часом бувають хмарні та похмурі дні, іноді тумани. Літо характеризується, як правило, сухою, теплою, малохмарною погодою.

     
 
Чайка